Hnat Khotkevych

[Bandura]

Біографія
У 1900 р. закінчив Харківський технологічний інститут. Деякий час працював інженером на залізниці. У 1895 р. — організував селянський театр у с. Дергачах, а у 1901 р. — перший український робітничий театр у Харкові. У 1896 р. виступав з концертами, як соліст-бандурист, досяг високої майстерності гри на бандурі. Першу бандуру для нього виготовив відомий майстер Василь Мова (Остапенко). Зібрав численний матеріал про народних співців і кобзарів та лірників. Організував виступ народних музик в 1902 р. на XII-у археологічному зїзді в Харкові. Емігрував у Галичину, де виступав як бандурист і організував гуцульський театр у с. Краснопілля. У 1912 р. повернувся на Наддніпрянську Україну, зазнав переслідувань царської влади. У 1927 р. заснував капелу бандуристів у Полтаві, а з 1934 р. вів клас бандури в Харківському музично-драматичному інституті. Усе життя працював над удосконаленням гри на бандурі, розвинув харківський стиль гри на бандурі. Написав і видав "Підручник гри на бандурі", "Бандура та її місце серед інших музичних інструментів" (1914 р.), "Музичні інструменти українського народу" (1930 р.).

Був видатним письменником та композитором. Автор пєс "Довбуш" (1909 р.), "Гуцульський рік" (1910 р.), тетралогії "Богдан Хмельницький", багатьох творів для бандури, серед них знамениті "Буря на Чорному морі", "Байда", "Пісня про Кармелюка", "Як виїхав Ревуха" та інші.

Репресований і розстріляний більшовиками.



Примітки:
Джерело: Б. Жеплинський "Коротка історія кобзарства в Україні". Львів, вид. "Край" 2000 р.


www.pisni.org.ua/hview.php?id=501

[Bandura]

Оксана Мартиненко
З АРХІВНОЇ СПАДЩИНИ ГНАТА ХОТКЕВИЧА

Значна частина величезної творчої спадщини Г.Хоткевича так і залишилась у рукописах, щодо подальшої долі яких у нього не було оптимістичних сподівань: "90% моєї літературної продукції не побачило в свій час світу, можна сподіватися, що й ніколи не побачать. Боюся, що така ж доля чекає й мою музичну продукцію. Не скажу, аби такі перспективи давали добрий стимул для творчості" (1). Деякі рукописні матеріали зберігаються нині в кількох архівах. Багато розпорошилось, а то й взагалі втрачено назавжди з різних причин, про які сам письменник писав: "...то було відіслано комусь та там і захрясло, то в жандармських руках, то під час переїздів та мотань, а найбільше від вогкості та миші поїли" (2).

etc

heritage.com.ua/mistectvo/doslidghennja/SpadsxhHot/SpadschHot01.htm

[Bandura]

мистецтво / дослідження
ГНАТ ХОТКЕВИЧ ПРО СВОЮ МУЗИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Свідомий значення всього того, що йому вдалося зробити, надто в царині кобзарського мистецтва, Г.Хоткевич залишив цікаву подробицями й оцінками самохарактеристику своєї музичної діяльності (написана 1928 року як матеріал до чергового перевидання в Німеччині знаменитого "Музичного словника" Карла Рімана). Цей автограф Г.Хоткевича відклався у фонді Народного комісаріату освіти УРСР Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (Ф.166.-Оп.7.-Спр.439.-Арк .108-109).

Левко Воєдило. Доля.Наводимо тут його повністю: "Хоткевич Гнат Мартинович род[ився] у Харкові (Україна) 1877 р. Науку (гра на скрипці й теорія муз[ики] та гармонія) побирав приватне у проф[есора] Ільниць-кого. Уміння грати на бандурі (укр[аїнський] національний інструмент) здобув сам, сконструювавши народний ін[струмен]т і давши для нього літературу. Таким чином Г.Х[откевич] являється основоположником бандурної гри на Україні. Перші виступи його відносяться до 1895-[189]6 рр. і відзначалися великим успіхом. В 1899 р. Г.Х[откевич] робить подорож по Україні з відомим композитором МЛисенком. В 1902 р. на XII Археологічнім з'їзді у Харкові збирає кобзарів і лісників (народних музикантів) і, утворивши з них ансамбль, показує публічно. Цей виступ склав еру в історії кобзарського мистецтва на Вкраїні. В 1905-[190]б рр. робить велику концертову подорож по Галичині (Австрія). В настоящий момент являється керівником класи бандури у Вищім музичнім інституті у Харкові.

Окрім "Підручника гри на бандурі" Г.Х[откевич] написав для того ін[ститу]ту досить багато творів (більше 100), де маються як чисто інструментальні ("Невільничий ринок у Кафі", "Осінь" і інш[і]), як мелодекламації (на слова ріжних поетів), так і акомпанементи до нар[одних] пісень, головним чином дум ("Буря на Чорному морі", "Про трьох братів Самарських", "Про козака бандуриста", "Про Хведора Безрідного", "Про козака Голоту", "Про Хмельницького" і т.д.), причім сі акомпанементи виходять за рамки звичайного супроводу, а являються складними музичними роботами.

Окрім творів для бандури, маєГ.Х[откевич] праці й для інших інструментів, а також вокальні. З інструментальних творів варто відмітити ілюстрації до драми Калідаси "Шякунтала" (SACUIITALA), де музику побудовано на індійських гамах: оркестровки ("Пастуші мотиви" й ін[ші]). З вокальних творів (їх коло 300), з крупніших згадати треба "Гайдамаки" для 18-ти хорів, особливий ансамбль "Містерія" (з циклу "Екстази", Л.Воєдило. І.Кучугура-Кучеренко. 1989р.в данім разі це екстаза материнського горя). Ряд хорів (з них більші "Реве та стогне", "Хортиця", "Конквістадори", "Ураган", кілька хорів праці - "Косарі", "Шахтарі", "Бурлаки" й інш[і]). Ряд квартетів (з укр[аїнських] композиторів дав найбільше число ансамблів цього типу), з них помітніші - "Ізраель в Єгипті", "Жени руськия восплакащиеся", "Се оу Риме кричать под саблями половецкими", "Утоплена" й інш[і]). Маються й інші ансамблі (секстетмуж[еських] голосів "Сліпці", октети мішані й т.д.). Речей на окремі голоси багато і з них цікавіші на слова Шевченка, Франка, Філянського, Лесі Українки, Щоголева й інш[их] поетів, а також східні мотиви (з "Пісні пісень"). Що являється характерним для Х[откевича], так се те, що він зовсім іншими фарбами пише епічного Шевченка, сентиментального Філянського (нерозбірливо одне слово. - О.Р.), Щоголева або Манджуру.

З музичної діяльності треба ще відмітити керівництво хорами й муз[ичними] гуртками, а також влаштування дуже великого числа концертів; з них деякі мають вартості остільки, що ввійдуть свій час до історії української] музики (як, наприклад], концерт "Веснянки", концерти з народними співаками і музикантами).

Публікація Олександра Рибалка


П.У. № 1, 1995 р.

heritage.com.ua/mistectvo/doslidghennja/HotDiualn/HotDiualn01.htm

[Bandura]

мистецтво / дослідження
Олександр Рибалко
ОСТАННЯ ПРАЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА

Остап Вересай. Левко Воєдило.Гнат Хоткевич (1877-1938) - відомий передусім як автор низки романів і повістей, оповідань, п'єс - творчо виявив себе й на музичному полі. Складав композиції, зокрема для бандури, й сам був непересічним бандуристом; закладаючи основи фахового кобзарського мистецтва, написав підручника та інші курси гри на бандурі, виробив свою систему навчання молодих музик; ґрунтовно досліджував українські народні музичні інструменти.

Та не все з цієї діяльності Г.Хоткевича відоме, як далеко не всі рукописи його музичних творів та історико-музикознавчих досліджень, науково-популярних робіт було опубліковано, а чи навіть віднайдено після трагічної загибелі автора (наприклад, рукопис фундаментальної праці "Бандура").

heritage.com.ua/mistectvo/doslidghennja/OstannzHotkev/OstannzHotkev.htm