Post by Bandura on Jan 22, 2006 0:21:24 GMT -5
Роман Коваль
Нариси з історії Кубані
Воїн-бандурист Василь Ємець
Наприкінці ХIХ століття нечисленна українська інтелігенція з тривогою заговорила про занепад старовинного музичного інструменту - кобзи та про "вимирання народних співців-кобзарів". Професор Олександр Русов 1873 року в одній із своїх доповідей назвав відомого тоді кобзаря Остапа Вересая одним з "останніх кобзарів малоруських". "По смерті Вересая справді не стало чути про кобзарів і якийсь час здавалося, що Вересай таки й був останнім кобзарем і що, взагалі, як тоді говорили, кобзарі "перевелися" 1.
На щастя, це не відповідало дійсності. Більше того, в той час, "коли говорили про "останнього" кобзаря, в Україні існували кобзарські фахові братства зі своїми неписаними статутами" і навіть своєю власною, лебійською, мовою 2. Справа в тому, що кобзарі, яких закони Росії, прирівнювали до старців, намагалися не потикатися до міст, де на них чатувала поліція, яка могла на "законних" підставах вислати їх до Сибіру як "волоцюг".
Тому кобзарі намагались бути непомітними і ходили переважно селами. Два з них - богодухівські бандуристи Іван Кучеренко-Кучугура та Павло Гащенко - були частими і дорогими гостями в господі свідомого українця Костя Ємця, батька майбутнього бандуриста.
Василь Костьович Ємець народився 15 грудня 1890 р. в с. Шарівці Богодухівського повіту Харківської губернії в козацькій родині. Цьому хлопчику судилося в майбутньому спричинитися до бурхливого розвою кобзарського мистецтва, зокрема і на Кубані.
Окрім Івана Кучеренка-Кучугури та Павла Гащенка, в домі Костя Ємця слухали і сліпих кобзарів Петра Древченка, Грицька Кожушка, Михайла Кравченка. Їхній спів про козацьке минуле, сльози матері та сум батька, які з душевним переживанням слухали бандуристів, справили на малого Василька величезне враження... Коли він підріс і почав читати "Кобзаря" Тараса Шевченка, де поетизувалася козацько-гайдамацька Україна, про яку й співали кобзарі, доля Василя Ємця вже була вирішена - будити бандурою рідний народ, творити з гречкосіїв воїнів.
Вже навчаючись у гімназії, на зароблені гроші, він купує бандуру. Відтоді жодний сліпий кобзар не минав хати, де жив молодий гімназист Василь Ємець...
Перший його публічний виступ відбувся 6 грудня 1911 р. в колись козацькому містечку Охтирці, що на Слобожанщині. Цей виступ мав надзвичайний резонанс і ледь не завершився виключенням Василя з гімназії. Бо співав він "Розриту могилу" Тараса Шевченка.
etc.
ukrlife.org/main/kubann/1emetc.htm
Нариси з історії Кубані
Воїн-бандурист Василь Ємець
Наприкінці ХIХ століття нечисленна українська інтелігенція з тривогою заговорила про занепад старовинного музичного інструменту - кобзи та про "вимирання народних співців-кобзарів". Професор Олександр Русов 1873 року в одній із своїх доповідей назвав відомого тоді кобзаря Остапа Вересая одним з "останніх кобзарів малоруських". "По смерті Вересая справді не стало чути про кобзарів і якийсь час здавалося, що Вересай таки й був останнім кобзарем і що, взагалі, як тоді говорили, кобзарі "перевелися" 1.
На щастя, це не відповідало дійсності. Більше того, в той час, "коли говорили про "останнього" кобзаря, в Україні існували кобзарські фахові братства зі своїми неписаними статутами" і навіть своєю власною, лебійською, мовою 2. Справа в тому, що кобзарі, яких закони Росії, прирівнювали до старців, намагалися не потикатися до міст, де на них чатувала поліція, яка могла на "законних" підставах вислати їх до Сибіру як "волоцюг".
Тому кобзарі намагались бути непомітними і ходили переважно селами. Два з них - богодухівські бандуристи Іван Кучеренко-Кучугура та Павло Гащенко - були частими і дорогими гостями в господі свідомого українця Костя Ємця, батька майбутнього бандуриста.
Василь Костьович Ємець народився 15 грудня 1890 р. в с. Шарівці Богодухівського повіту Харківської губернії в козацькій родині. Цьому хлопчику судилося в майбутньому спричинитися до бурхливого розвою кобзарського мистецтва, зокрема і на Кубані.
Окрім Івана Кучеренка-Кучугури та Павла Гащенка, в домі Костя Ємця слухали і сліпих кобзарів Петра Древченка, Грицька Кожушка, Михайла Кравченка. Їхній спів про козацьке минуле, сльози матері та сум батька, які з душевним переживанням слухали бандуристів, справили на малого Василька величезне враження... Коли він підріс і почав читати "Кобзаря" Тараса Шевченка, де поетизувалася козацько-гайдамацька Україна, про яку й співали кобзарі, доля Василя Ємця вже була вирішена - будити бандурою рідний народ, творити з гречкосіїв воїнів.
Вже навчаючись у гімназії, на зароблені гроші, він купує бандуру. Відтоді жодний сліпий кобзар не минав хати, де жив молодий гімназист Василь Ємець...
Перший його публічний виступ відбувся 6 грудня 1911 р. в колись козацькому містечку Охтирці, що на Слобожанщині. Цей виступ мав надзвичайний резонанс і ледь не завершився виключенням Василя з гімназії. Бо співав він "Розриту могилу" Тараса Шевченка.
etc.
ukrlife.org/main/kubann/1emetc.htm